Основы общей теории патологии (Часть 2. Патогенез хронических болезней)

Abstract

Авторы полагают, что, несмотря на многообразие патологии, существует единый патогенетический механизм развития всех хронических болезней, не зависящий от причины заболевания. Если действия всех этиологических факторов приводят к повреждению клеток (структур) органа-мишени, то болезнь как реакция на это способствует восстановлению структуры и функции повреждённого органа. В процессе болезни в силу возникающего дефицита энергии из-за отклонений от закона «оптимальной конструкции» и нарушения биоритмов в сохранившейся ткани возникает новый патогенетический механизм, продолжающий разрушать ткань, ещё не повреждённую этиологическим фактором. Происходит «отрыв» болезни от этиологического фактора и продолжение её течения даже после полного устранения внешнего повреждающего воздействия. Следовательно, для лечения хронических болезней требуется принципиально иной подход, чем этиотропная терапия. В настоящее время используют только эмпирический опыт неспецифического лечения, поэтому вся существующая терапия хронических болезней требует коренного пересмотра.

Автори вважають, що, незважаючи на різноманітність патології, існує єдиний патогенетичний механізм виникнення усіх хронічних хвороб, незалежний від причини захворювання. Якщо дії усіх етіологічних чинників призводять до ушкодження клітин (структур) органа-мішені, то хвороба як реакція на це сприяє відновленню структури і функції пошкодженого органа. В процесі хвороби через виникаючий дефіцит енергії, через відхилення від закону «оптимальної конструкції» і порушення біоритмів в тканині, що збереглася, виникає новий патогенетичний механізм, що продовжує руйнувати тканину, ще не пошкоджену етіологічним чинником. Відбувається «відрив» хвороби від етіологічного чинника і продовження її перебігу навіть після повного усунення зовнішньої пошкоджувальної дії. Отже, для лікування хронічної хвороби потрібен принципово інший підхід, ніж етіотропна терапія. Нині використовують тільки емпіричний досвід неспецифічного лікування, тому вся існуюча терапія вимагає докорінного перегляду.

The authors believe that, despite of the endless variety of pathology, there is a single stereotyped pathogenetic mechanism for all chronic diseases. This mechanism doesn't dependent on a cause of an illness. If unnumbered etiological factors have a direct link to a damage of a certain number of cells (structures) of the target organ, then a disease, as a reaction to this damage, aims to restore the structure and function of the damaged organ. However a new pathogenetic mechanism arises in the course of a disease. This mechanism is based on energy deficiency. It arises due to violations of biorhythms of a remaining tissue. The violations of bio-rhythms in their turn are based on deviations from the law of «optimal construction». This mechanism destroys the remaining tissue that haven't been damaged by etiological factors. A "separation" of a disease from an etiologic factor occurs. A disease continues its course even without external damaging factors. Consequently a treatment of chronic diseases requires a fundamentally different approach than etiotropic therapy. Until now only an empirically obtained experience of non-specific treatment has been used. Therefore all existing therapy requires a fundamental revision.