Можливості неінвазивної діагностики інфравезикальної обструкції при доброякісній гіперплазії передміхурової залози

Abstract

У статті проаналізовані сучасні можливості неінвазивної діагностики інфравезикальної обструкції при доброякісній гіперплазії передміхурової залози (ПЗ). Традиційні методи, такі, як залишкова сеча чи урофлоуметрія, не виявили достатньої чутливості, тому їхнє використання пов'язано з помилками у діагностиці. Водночас за останні роки запропоновані та апробовані більш чутливі та специфічні неінвазивні методи, такі, як інтравезикальна простатична протрузія та вимірювання товщини стінки сечового міхура. Вони продемонстрували можливість більш широкого використання в реальній практиці та поступової заміни традиційних методів.

В статье анализируются современные возможности неинвазивной диагностики инфравезикальной обструкции при доброкачественной гиперплазии предстательной железы. Традиционные методы, такие, как остаточная моча или урофлоуметрия, не показали достаточной чувствительности и поэтому их использование связано с ошибками в диагностике. В то же время, за последние годы предложены и апробированы более чувствительные и специфичные неинвазивные методы, как интравезикальная простатическая протрузия и измерения толщины стенки мочевого пузыря. Они продемонстрировали возможность более широкого использования в реальной практике и постепенной замены традиционных методов.

The modern possibilities of non-invasive diagnostic of infravesical obstruction due to benign prostatic hyperplasia are analyzed in the article. Traditional methods, such as residual urine or uroflowmetry, have not shown sufficient sensitivity and therefore their use is associated with errors in the diagnosis. At the same time, more sensitive and specific non-invasive methods have been proposed and tested in recent years such as intravasical prostatic protrusion and measurement of the thickness of the bladder wall. They showed the possibility of wider use in real practice and the gradual replacement of traditional methods.