Поліморфізм 5G4 гена інгібітору активатора плазміногена 1 (РАІ-1) у хворих на гострі ускладнення виразкової хвороби

Abstract

Мета роботи – порівняльний аналіз частоти поліморфізму 4G/5G гена РАІ-1 у жителів Чернівецької області, які хворіють на різні форми виразкової хвороби, та оцінка можливого взаємозв'язку між різними генотипами і розвитком ускладнень. Матеріали та методи. 60 хворих на виразкову хворобу: 42 (70%) чоловіків і 18 (30%) жінок віком від 21 до 83 років. У 37 (61,67%) хворих виявили виразку дванадцятипалої кишки, у решти (38,33%) – шлунка. У 12 (20%) хворих була неускладнена виразка, у 5 (8,33%) – перфорація виразки, у 43 (71,67%) – виразка, ускладнена гострою кровотечею. У 14 (32,56%) хворих виник рецидив кровотечі. Генотипування РАІ за поліморфізмом 4G/5G здійснювали за допомогою полімеразної ланцюгової реакції. Для цього з крові пробандів виділяли загальну геномну ДНК, використовуючи набір реагентів для виділення ДНК з клінічного матеріалу "ДНК-сорб В". Результати. 33,33% обстежених хворих на виразкову хворобу без гострих ускладнень мають гомозиготний генотип 4G/4G за поліморфізмом 5G4 гена РАІ-1, а 66,67% – генотип 4G/5G; у жодному випадку не виявлено гомозиготний генотип 5G/5G. 60% пацієнтів з перфорацією виразки мають генотип 4G/4G, а по 20% – інші варіанти поліморфізму. Поміж хворих на гостру виразкову кровотечу найменше трапляється гомозиготний генотип 4G/4G (13,95%), а кількість носіїв алелю 5G (генотипи 5G/5G і 4G/5G) статистично істотно переважає таких серед пацієнтів з перфорацією виразки (p=0,03, χ2=6,23) і виразкою без кровотечі (p=0,02, χ2=5,32). Алель 5G дещо частіше, але недостовірно, трапляється у хворих з рецидивами кровотеч, ніж у хворих без рецидивів. Висновки. Серед хворих на виразкову хворобу без гострих ускладнень жителів Чернівецького регіону 33,33% мають гомозиготний генотип 4G/4G за поліморфізмом 4G/5G гена РАІ-1, а 66,67% – генотип 4G/5G; у жодному випадку не виявлено гомозиготний генотип 5G/5G. Пацієнти з перфорацією виразки (60%) мають генотип 4G/4G, а по 20% – генотипи 4G/5G та 5G/5G. Поміж хворих на гостру виразкову кровотечу найменше трапляється гомозиготний генотип 4G/4G (13,95%), а кількість носіїв алелю 5G (генотипи 5G/5G і 4G/5G) статистично істотно переважає таких серед пацієнтів з перфорацією виразки (p=0,03, χ2=6,23) і виразкою без кровотечі (p=0,02, χ2=5,32), водночас алель 5G дещо частіше, але недостовірно, трапляється у хворих з рецидивами кровотеч, ніж у хворих без рецидивів, що засвідчує роль спадкових порушень гена РАІ-1 у розвитку виразкових геморагій. Урахування поліморфізму 4G/5G гена РАІ-1 може стати складовою комплексу з прогнозування виникнення виразкових кровотеч у клінічних умовах.

Цель работы – сравнительный анализ частоты полиморфизма 4G/5G гена РАІ-1 у жителей Черновицкой области, которые болеют различными формами язвенной болезни, и оценка возможной взаимосвязи между различными генотипами и развитием осложнений. Материалы и методы. 60 больных язвенной болезнью 42 (70%) мужчин и 18 (30%) женщин в возрасте от 21 до 83 лет. У 37 (61,67%) больных обнаружили язву двенадцатиперстной кишки, у остальных (38,33%) – желудка. У 12 (20%) больных была неосложненная язва, у 5 (8,33%) – перфорация язвы, в 43 (71,67%) – язва, осложненная острым кровотечением. У 14 (32,56%) больных возник рецидив кровотечения. Генотипирование РАІ по полиморфизму 4G/5G осуществляли с помощью полимеразной цепной реакции. Для этого из крови пробандов выделяли общую геномную ДНК, используя набор реагентов для выделения ДНК из клинического материала "ДНК-сорб В". Результаты. Гомозиготный генотип 4G/4G по полиморфизму 5G4 гена PAI-1 имеют 33,33% обследованных больных язвенной болезнью без острых осложнений, а 66,67% – генотип 4G/5G; ни в одном случае не обнаружен гомозиготный генотип 5G/5G. 60% пациентов с перфорацией язвы имеют генотип 4G/4G, а по 20% – другие варианты полиморфизма. У больных с острым язвенным кровотечением реже встречается гомозиготный генотип 4G/4G (13,95%), а количество носителей аллели 5G (генотипы 5G/5G и 4G/5G) статистически достоверно преобладает таких среди пациентов с перфорацией язвы (p=0,03, χ2=6,23) и язвой без кровотечения (p=0,02, χ2=5,32). Аллель 5G несколько чаще, но недостоверно, встречается у больных с рецидивами кровотечений, чему больных без рецидивов. Выводы. Среди больных язвенной болезнью без острых осложнений жителей Черновицкого региона 33,33% имеют гомозиготный генотип 4G/4G по полиморфизму 4G/5G гена PAI-1, а 66,67% – генотип 4G/5G; ни в одном случае не обнаружен гомозиготный генотип 5G/5G. 60% пациентов с перфорацией язвы имеют генотип 4G/4G, а по 20% – генотипы 4G/5G и 5G/5G. Среди больных с острым язвенным кровотечением реже встречается гомозиготный генотип 4G/4G (13,95%), а количество носителей аллели 5G (генотипы 5G/5G и 4G/5G) статистически достоверно превышает таких среди пациентов с перфорацией язвы (p=0,03, χ2=6,23) и язвой без кровотечения (p=0,02, χ2=5,32), одновременно аллель 5G несколько чаще, но недостоверно, случается у больных с рецидивами кровотечений, чем у больных без рецидивов, что свидетельствует о роли наследственных нарушений гена РАИ-1 в развитии язвенных геморрагии. Учет полиморфизма 4G/5G гена РАИ-1 может стать составной частью комплекса по прогнозированию возникновения язвенных кровотечений в клинических условиях.

Objective – a comparative analysis of the frequency of polymorphism 4G/5G gene PAI-1 in the Chernivtsi region residents who suffer from various forms of ulcer disease and assessment of the possible relationship between different genotypes and the development of complications. Material and methods. 60 patients with ulcer disease: 42 (70%) men and 18 (30%) women aged 21 to 83 years. Duodenal ulcer has been found in 37 (61.67 %) patients, in the rest (38.33%) – ulcer of the stomach. Uncomplicated ulcer was found in 12 (20%) patients, ulcer perforation – in 5 (8.33%), 43 (71.67%) patients had ulcer complicated by acute bleeding. Recurrence of bleeding occurred in 14 (32.56%) patients. PAI genotyping with 4G/5G polymorphism has been performed by a polymerase chain reaction. In order to do that, a common genomic DNA has been isolated from the blood of probands, using a set of reagents to isolate DNA from the clinical material "DNA-sorbent B". Results. 33.33% of the examined patients with ulcer disease without any acute complications have a homozygous genotype 4G/4G for 5G4 polymorphism of the PAI-1 gene, and 66.67% – the genotype 4G/5G; in no other case the homozygous genotype 5G / 5G has been detected. 60% of patients with perforation of the ulcer have the genotype 4G/4G, and 20% – other variants of polymorphism. A homozygous genotype 4G/4G (13.95%) occurs the least among patients with acute ulcerative bleeding, and the number of carriers of the allele 5G (genotype 5G / 5G and 4G/5G) statistically significantly prevails among patients with perforation of the ulcer (p=0.03, χ2=6.23) and ulcer without bleeding (p=0.02, χ2=5.32). The 5G allele occur somehow frequently, though unreliable, in patients with recurrent bleeding than in patients without those. Conclusions. Among patients with ulcer disease without acute complications of the Chernivtsi region residents 33.33% have homozygous genotype 4G/4G polymorphism 4G/5G gene PAI-1, and 66.67% – genotype 4G/5G; in no case a homozygous genotype 5G/5G has been found. 60% of patients with ulcer perforation have the 4G/4G genotype, and 20% – the 4G/5G and 5G/5G genotypes. A homozygous genotype 4G/4G (13.95%) occurs the least among patients with acute ulcerative bleeding, and the number of carriers of the allele 5G (genotype 5G / 5G and 4G/5G) statistically significantly prevails among patients with perforation of the ulcer (p=0.03, χ2=6.23) and ulcer without bleeding (p=0.02, χ2=5.32). At the same time, the 5G allele occurs somehow frequently, though unreliable, in patients with recurrent bleeding than in patients without those, which confirms the role of hereditary disorders of the PAI-1 gene in the development of ulcerative hemorrhages. Taking into account the 4G/5G polymorphism of the PAI-1 gene can become a component of the complex for predicting the occurrence of ulcerative bleeding in clinical conditions.